24 lutego 2023 roku mija rok od napaści Rosji na Ukrainę. Rok od udzielenia schronienia i pomocy uciekającym od wojny obywatelom Ukrainy. Rok od próby odnajdywania się w nowej rzeczywistości – dla nas mieszkańców Wrocławia i dla uchodźców z Ukrainy. Przez miniony rok udało nam się udzielać schronienia, wsparcia, pomocy i integracji tym, którzy przybyli do Wrocławia na chwilę lub zostali dłużej.
Poprosiliśmy obywateli Ukrainy i jednocześnie pracowników Miejskiego Ośrodka Pomocy Społecznej, aby opowiedzieli nam o swoich przemyśleniach i doświadczeniach z pobytu we Wrocławiu. Zasilili oni nasze szeregi dzięki wsparciu finansowemu Funduszu Narodów Zjednoczonych na Rzecz Dzieci UNICEF (na podstawie Memorandum of Understanding pomiędzy Funduszem Narodów Zjednoczonych na Rzecz Dzieci (UNICEF) a Miastem Wrocław z dnia 9.06.2022 oraz Letters of exchange for the provision of support related to emergency refugee response in Wroclaw z 09.06.2022.).
24 лютого 2023 р. минув рік, як Росія вторглася в Україну. Рік забезпечення притулку та допомоги громадянам України, які втікали від війни. Рік спроб пристосуватися до нової реальності – для нас, мешканців Вроцлава і для біженців з України. Протягом останнього року нам вдалося надати притулок, підтримку, допомогу та інтеграцію тим, хто приїхав до Вроцлава надовго та на короткий час.
Про їхній досвід та думки про перебування у Вроцлаві ми запитали громадян України, а саме, працівників у Вроцлаві, які приєдналися до наших лав завдяки фінансовій підтримці Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) на основі Меморандуму про взаєморозуміння (Memorandum of Міського Осередку Соціальної Допомоги Understanding) між Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та містом Вроцлав від 9 червня 2022 року та «Letters of exchange for the provision of support related to emergency refugee response in Wroclaw» від 9 червня 2022 року
Wojna... Na pewno to jest najgorsze, co może przeżyć człowiek. Do wojny...po wojnie...tak zawsze odliczali czas nasi przodkowie. Teraz i my od roku mamy życie podzielone – do i po 24 lutym 2022 roku.
Jak minął ten rok dla nas, uchodźców, którzy uzyskaliśmy schronienie w Polsce?
To 365 dni nadziei, wiary, łez wdzięczności, ogromnej empatii i wsparcia, niesamowitych historii i pomocy. Wierzę, że tą bronią ludzkości – dobrem i miłością – razem zniszczymy naszego wspólnego wroga. Ponieważ każdy z nas: żołnierz na wojnie, wolontariusz, kobieta z uratowanymi dziećmi, czy osoby, które pomagają im w obcym kraju, walczy o najdroższe, co ma człowiek: Życie i Wolność.
Yuliia Dudyk – asystent rodziny Centrum Pracy Socjalnej i Rodziny
Війна... Звичайно, це найгірше, що може пережити людина. До війни... після війни... так завжди рахували час наші предки. Тепер ми теж розділили життя на рік – до 24 лютого 2022 року і після.
Яким був цей рік для нас, біженців, які знайшли притулок у Польщі?
Це 365 днів надії, віри, сліз вдячності, великого співчуття та підтримки, дивовижних історій та допомоги. Я вірю, що цією зброєю людства – добром і любов’ю – разом ми знищимо нашого спільного ворога. Бо кожен із нас: і воїн, і волонтер, і жінка з врятованими дітьми, тобто люди, які допомагають їм на чужині, ми боремося за найдорожче, що є у людини – Життя і Свободу.
Юлія Дудик – асистент сім’ї у Центрі Соціальної Роботи та Сім’ї
Miejski Ośrodek Pomocy Społecznej we Wrocławiu to miejsce, w którym zdobyłam doświadczenie, rozwinęłam umiejętności współpracy z ludźmi, którzy potrzebują wsparcia. Nauczyłam się słyszeć ich język i po prostu pomagać tym, którzy zostali skrzywdzeni i nie potrafią sami rozwiązać swoich problemów. Jestem wdzięczna za możliwość dzielenia się swoją wiedzą i umiejętnościami z zakresu integracji i odnajdywania w sobie pozytywnych emocji.
Daria Kosterna – aspirant pracy socjalnej w Zespole Terenowej Pracy Socjalnej Nr2
Працюючи в Міському Осередку Соціальної Допомоги у Вроцлаві, я отримала досвід і розвинула навички співпраці з людьми, які потребують підтримки. Я навчилася їх чути і просто допомагати тим, хто постраждав і не можуть самостійно вирішити свої проблеми. Я вдячна за можливість поділитися своїми знаннями та навичками у сфері інтеграції та пошуку позитивних емоцій у собі.
Дар’я Костерна – аспірант соціальної роботи в Групі Районної Соціальної Роботи Nr 2
Bardzo się cieszę, że pracuję w MOPS. W tym trudnym czasie każdy obywatel Ukrainy stara się pomagać sobie nawzajem. Wiem, jak ciężko może być w innym kraju, kiedy nie znasz języka, kiedy jesteś zestresowany, kiedy potrzebujesz pomocy... Tutaj, w Miejskim Ośrodku Pomocy Społecznej, właśnie takiej pomocy mogę udzielić innym Ukraińcom. Czasami potrzebna jest pomoc w wypełnieniu dokumentów, czasami trzeba udzielić niezbędną informację, a czasami po prostu musisz wysłuchać inną osobę i udzielić jej moralnego wsparcia. Jestem też bardzo szczęśliwy, że trafiłem właśnie do ZTPS-3. Niesamowity zespół życzliwych i pomocnych ludzi. Bardzo dziękuję, jestem dumny z tego, że należę do takiego zespołu.
Dmytro Anufriiev - aspirant pracy socjalnej w Zespole Terenowej Pracy Socjalnej Nr 3
Я дуже радію, що працюю у MOPS. У цей непростий час кожен українець намагається допомогти одне одному. Я знаю, як складно може бути в іншій країні, коли ти не знаєш мови, коли в тебе стрес, коли ти потребуєш допомоги... Тут, у Міському Осередку Соціальної Допомоги я можу надати таку допомогу українцям. Іноді потрібно допомогти заповнити документи, іноді дати необхідну інформацію, а іноді просто вислухати людину та морально підтримати її. Також я дуже щасливий, що опинився саме у ZTPS-3. Неймовірний колектив добрих та чуйних людей. Дякую вам велике, пишаюся бути частиною такої команди.
Дмитро Ануфрієв - аспірант соціальної роботи в Групі Районної Соціальної Роботи Nr3
Jestem aspirantem pracy socjalnej w Zespole Terenowej Pracy Socjalnej Nr 4 Miejskiego Ośrodka Pomocy Społecznej we Wrocławiu. Z całego serca polecam mój zespół, to naprawdę drużyna profesjonalistów, a dla mnie są drugą rodziną! ZTPS 4 znajduje się na ul. Oficerskiej 9a, tu panuje przyjazna atmosfera, profesjonalne podejście do wszystkich ludzi. Od interesantów, którzy do nas zwracają się z różnymi pytaniami, słyszę dużo dobrych opinii i podziękowań, które zachęcają mnie do dalszych działań i wysiłków.
Tetiana Lavrova – aspirant pracy socjalnej w Zespól Terenowej Pracy Socjalnej Nr 4
Я аспірант соціальної роботи в Групі Районної Соціальної Роботи № 4 Міського Осередку Соціальної Допомоги у Вроцлаві. Від усієї душі рекомендую свою команду, це дійсно команда професіоналів, для мене це друга сім’я! ZTPS 4 знаходиться за адресою вул. Офіцерська 9а, тут панує дружня атмосфера, професійний підхід до всіх. Я чую багато хороших думок і подяк від клієнтів, які звертаються до нас з різними питаннями, які спонукають мене до подальших дій і зусиль.
Тетяна Лаврова - аспірант соціальної роботи в Групі Районної Соціальної Роботи Nr4
Rok wojny pokazał że najważniejszą wartością są relacje i ludzkie wsparcie! Ten rok stał się rokiem zmian i przemyśleń, wywrócił wszystko do góry nogami, ale zahartował i wzmocnił! Własne doświadczenie wymuszonej emigracji pozwala lepiej rozumieć potrzeby nowo przybyłych.
Cieszę się, że jestem częścią zespołu ZTPS-5, w którym jest bezpieczna przestrzeń do rozwoju, uczenia się na doświadczeniach kolegów/koleżanek z zespołu i dzielenia się własnymi we współpracy. To także okazja do wzajemnego wspierania się i wspólnego rozwoju w oparciu o wspólne wartości w tych trudnych czasach.
Kateryna Kravchuk - aspirant pracy socjalnej w Zespole Terenowej Pracy Socjalnej Nr 5
Рік війни показав:
найважливішою цінністю є стосунки і людська підтримка!
Цей рік став роком змін і переосмислень, перевернув все з ніг на голову, але загартував і зміцнив!
Власний досвід вимушеної еміграції дозволяє тепер краще розуміти потреби новоприбулих.
Тішуся бути частиною колективу ZTPS-5 , в якому є безпечний простір розвиватися , переймати досвід колег і ділитися своїм у співпраці.
Це також можливість підтримувати одне одного, і ,опираючись на спільні цінності, зростати разом у ці непрості часи.
Катерина Кравчук - аспірант соціальної роботи в Групі Районної Соціальної Роботи Nr 5
Praca w MOPS we Wrocławiu stała się dla mnie wsparciem, możliwością wykorzystania swoich umiejętności i zdobycia nowej wiedzy, miejscem rozwoju własnego potencjału i pewności siebie w tak trudnym czasie. W czasie wojny patrzymy na to, co jest najważniejsze. Dziękuję za wiedzę i możliwość rozwoju wśród wyjątkowych pracowników ZTPS 7, dla których wsparcie, empatia, pomaganie potrzebującym to nie tylko praca, a potrzeba serca.
Iryna Kratyuk – aspirant pracy socjalnej w Zespole Terenowej Pracy Socjalnej Nr 7.
Робота в MOPS у Вроцлаві стала для мене підтримкою, можливістю застосувати свої навички та отримати нові знання, місцем для розвитку потенціалу та впевненості в собі в такий важкий час. Під час війни ми дивимося на те, що є найважливішим. Дякую за знання та можливість розвиватися серед виняткових співробітників ZTPS 7. Для кого підтримка, співпереживання, допомога нужденним – це не лише робота, а потреба серця.
Ірина Кратюк - аспірант соціальної роботи в Групі Районної Соціальної Роботи Nr7
Jestem aspirantem pracy socjalnej w Zespole ds. Osób Bezdomnych i Uchodźców (MOPS) we Wrocławiu. To miejsce, w którym pracują profesjonaliści, którzy dostosowują się i uczą Cię kochać to, co robisz. To bardzo przyjazny zespół! Jestem bardzo szczęśliwa, że jestem częścią tego zespołu.
Katerina Vladykina - aspirant pracy socjalnej w Zespole ds. Osób Bezdomnych i Uchodźców
Я аспірант соціальної роботи в Групі з Питань Бездомних та Біженців (MOPS) у Вроцлаві. Це місце, де працюють професіонали, які адаптуються та вчать тебе любити те, що ти робиш. Це дуже дружній колектив! Я дуже щаслива бути частиною цієї команди.
Катерина Владикіна - аспірант соціальної роботи в Групі з Питань Бездомних та Біженців
Pracuję w Miejskim Ośrodku Pomocy Społecznej jako tłumacz języka ukraińskiego od paru lat. W Polsce mieszkam od 8 lat. Wyjechałem tuż po okupacji Krymu oraz wschodnich terenów Ukrainy w 2014 roku. Jeszcze wtedy znalazłem w Polsce spokój. Dzięki życzliwości i gościnności Polaków nauczyłem się polskiego języka i kiedy w lutym 2022 r. zaczęli przyjeżdżać pierwsi uchodźcy z Ukrainy byłem już dobrze przygotowanym do pracy przy pomocy moim rodakom. Moi rodzice jednak zostali w Ukrainie. Doświadczyłem ogromnego wparcia od swojego Zespołu, a także od innych kolegów i koleżanek z MOPS. W pomoc uchodźcom zaangażowali się nie tylko pracownicy tej instytucji, ale także ich rodziny. Zawsze będę pamiętać koleżankę, która przyszła ze swoim nastoletnim synem by rozdawać gorąca zupę nowoprzybyłym uchodźcom na Dworcu Głównym we Wrocławiu. Takich przykładów życzliwości i empatii są miliony. Ubiegły rok zapamiętam nie tylko przez okrutną wojnę wytoczona prze Rosje, ale też przez bycie świadkiem ludzkiej dobroci Polaków wobec Ukraińców. Wiem ze my, jako Naród Ukraiński nie jesteśmy sami w tej wojnie, mamy niezawodne wsparcie innych narodów. Nie wystarczy mi wszystkich słów żeby wyrazić wdzięczność, jaką czuję do Polaków za miniony rok, a także za poprzednie lata.
Nazar Arkavenko – tłumacz języka ukraińskiego Centrum Pracy Socjalnej i Rodziny (MOPS)
Пару років працюю перекладачем української мови в Міському Осередку Соціальної Допомоги. Я проживаю у Польщі вже 8 років. Виїхав одразу після окупації Криму та східних регіонів України у 2014 році. Вже тоді я знайшов спокій саме у Польщі. Завдяки доброзичливості та гостинності поляків я вивчив польську мову, і коли в лютому 2022 року почали прибувати перші біженці з України, я був вже добре підготовленим допомагати своїм співвітчизникам. Однак мої ж батьки залишилися в Україні. Я отримав величезну підтримку не лише від мого найближчого колективу, а й від інших колег з MOPS. До допомоги біженцям залучалися не лише працівники цієї установи, а й їхні родини. Я завжди згадую співробітницю, яка прийшла зі своїм сином-підлітком роздавати гарячий суп новоприбулим біженцям на центральному вокзалі Вроцлава. Таких прикладів доброти та співчуття мільйони. Минулий рік запам’ятався мені не лише жорстокою війною, яку розв’язала росія, а й тим, що я побачив людську доброту поляків до українців. Я знаю, що ми, як Український Народ, не самотні у цій війні, ми маємо надійну підтримку інших Народів. Не вистачає слів, щоб висловити вдячність, яку я відчуваю до поляків за минулий рік, а також за попередні роки.
Назар Аркавенко – перекладач української мови Центру Соціальної Роботи та Сім’ї (MOPS)
